Щоб учитися було цікаво

Щоб учитися було цікаво

Науково-технічний прогрес сьогодні неможливо уявити без досягнень хімії. Ми живемо в епоху, коли хімія проникає в усі сфери людської діяльності. Синіми водами морів і океанів пливуть гордовито білосніжні кораблі, високо в небо піднімаються реактивні літаки, виводяться на навколо земну орбіту космічні кораблі, долають жовті піски пустинь автомобілі на потужних шинах, виблискують фарбами машини і прилади, працюють електромотори з термостійкою ізоляцією, полиці магазинів закликають покупців різноманіттям товарів із яскравими етикетками. Все це досягнення чарівниці-хімії. Знайомство з нею школярі розпочинають у 7 класі. Це предмет цікавий, але разом із тим складний для вивчення.

Коли розпочинаю уроки для семикласників, хвилююсь: чи зумію зацікавити учнів предметом, виховати в них любов до хімії, не залишити байдужими, адже інтереси й запити учнів середньої ланки помітно відрізняються від тих, які властиві школярам старшокласникам. Учні, особливо їхні душі, ще надто вразливі, і учитель повинен бути чуйною людиною, вміти ставити такі вимоги, щоб дітям хотілося вчитися. Школа має стати для школярів світлим храмом радості і відкриттів, щоб діти завжди охоче йшли сюди. Тоді і знання будуть засвоюватися міцніше, закріплюватимуться уміння й навички, вироблятиметься необхідність застосовувати їх у повсякденному житті.

У вчителя хімії достатньо багато різноманітних методів і прийомів, які направляються на розвиток в учнів пізнавального інтересу до предмета: використання технічних засобів навчання, демонстрація хімічного експерименту, розв’язування творчих, нестандартних задач.

Працюючи над проблемою взаємозв’язку теорії з практикою, на своїх уроках намагаюсь дотримуватись певних правил:
· часто використовую запитання «чому?»
· враховую інтереси учня, особливості його розвитку;
· вимагаю від школяра пояснень фактів, які він спостерігає;
· підтримую активність учнів на уроках;
· пояснюю, що кожна людина знаходить своє місце в житті та реалізує це використовуючи набуті знання.


Учні повинні володіти інформацією про те, як впливають хімічні аспекти на розвиток економічного становища держави. Сьогодні змінилася якість життя, і учень як майбутній дорослий громадянин своєї держави повинен вміти не тільки за вказівкою чи шаблоном, але й самостійно вирішувати життєві проблеми. Реалізовуючи на уроках взаємозв’язок теорії з практикою, формую школяра, який не просто знає, але вміє застосовувати теоретичні знання, шукає і знаходить способи перенесення їх в умови, які не зайняті безпосередньо навчанням.
Здобуття знань – це велика праця, яка вимагає від учня зусиль, зосередженості, мобілізації волі. У своїй роботі намагаюсь донести до учнів мотивацію навчання так, щоб у них виникала потреба в набутті знань, які вони зможуть використати практично в житті.

Кожен урок у 7 класі – це відкриття для дітей нового, цікавого, ще досі їм невідомого. Усвідомлюючи це, учитель має дохідливо пояснювати, розвивати спостережливість, активізувати пам’ять, мислення, уяву. За таких умов діти оволодіватимуть знаннями без перевантаження.
Будувати урок необхідно так, щоб учні його сприймали як співробітництво з учителем, в якому вони – зацікавлені учасники. Тільки завдяки різним видам роботи реалізуються навчальні й розвивальні функції. Діти працюють активно, жваво, чекають занять із інтересом.

Мені в цьому допомагає використання художньої літератури, що дозволяє розвивати творчість, емоційні якості кожного учня. Сприяє здійсненню міжпредметних зв’язків, цитування уривків із літературних творів. Такий підхід спонукає дітей більше читати, жити у світі книг, а це долучає їх до краси думки, дає змогу насолоджуватися літературними багатствами, які дають розуміння хімічних процесів, явищ, пояснюють цілісність матеріальних світоглядних уявлень. В учнів удосконалюється образне мислення, розвивається уява, вони здатні висловлювати оригінальні ідеї.
Підбираючи матеріал до уроку, намагаюсь, щоб він виховував у школярів бережливе ставлення до природи, любов до рідного краю, почуття патріотизму, гордості за своїх земляків-літераторів, сприяв свідомому вибору професії. Не забуваю і про естетичне виховання, використовую ілюстрації до літературних творів, фотографії, малюнки. Уривки із текстів, прочитані на уроці хімії, розвивають творчий потенціал семикласників, діти затихають, слухаючи поетичні рядки, в їхніх очах з’являється вогник цікавості.

А то нічого, що надворі осінь,

У листя замережена земля.

А то нічого, що в березах коси

Засіяні вже золотом здаля

(Валентина Хоружа)




Створивши такий яскравий образ, поетеса відобразила хімічну суть явищ. Діти шукають відповідь на питання: в чому вона?

Готуючись до уроку на тему: «Вода, склад її молекули поширеність у природі, фізичні властивості», зачитую рядки Івана Бесараба:

…Здається, днями росяні стежинки
Топтали босі ніжки дітвори,
А ось вже ніччю різьблені сніжинки,

Мов тихі зорі падають згори…
Запитую: «Які властивості води описано у вірші?»
Таке живе, емоційне спілкування учителя та учнів дозволяє поступово вводити учнів у світ чарівниці-хімії, вводить елементи захопливості, ненав’язливо виховує почуття любові до рідного краю, його природної краси.

Використання уривків літературних творів реалізовує на уроках навчальні й розвивальні функції, покращує коефіцієнт корисної дії уроку, допомагає розкрити зв’язок науки з практикою та повсякденним життям. Наукові терміни, які перекочували в літературну мову, легше запам’ятовуються, їх зміст стає для школяра зрозумілішим. Величність хімії як науки, її складність, закони, формули, поняття так легко і гармонійно пов’язуються з красою поетичного слова, неперевершеними рядками прозових творів.

При вивченні теми у 7 класі «Хімічні властивості кисню. Реакція сполучення. Поняття про оксиди» можна не оголошувати відразу тему уроку, а розпочати його уривком із повісті «Микола Джеря» І.Нечуя-Левицького «…Панський тік по другий бік села було видно ввесь, як удень. По самому краю од поля горів довгий ожеред соломи. Над ожередом стояло полум’я, неначе кучерява вогняна квітка, однизу вузенька, вгорі широка з позакручуваними листками. Полум’я стояло рівно, неначе свічка палала. Надворі було тихо й поночі. Кучерявий дим йшов просто вгору до самих хмар. Рядом з ожередом вже займався довгий стіжок нового жита, а серед рядка стіжків знов спалахнула вогняна квітка, лизнула тричі огняним язиком вгору і запалала рівним кучерявим полум’ям. Після того запалали всі стіжки суспіль, що стояли рядом до самого поля. З десять скирт хліба палало заразом, наче десять ставників горіло, а од їх піднімався густий дим, то чорний, як смола, то білий, як осінній туман. Вгорі дим зливався докупи в один страшний стовп та все йшов угору до самих хмар. Все чорне небо вгорі заблищало вогнем, замиготіло рівними хвилями, неначе кліпало якимсь страшним оком, кидаючи кров’яний світ на село, та ставок, на річку, на греблю, та верби, на широку долину. Кругом неба однизу стояла чорна, як земля, смуга, неначе огняне небо було підперезане оксамитовим поясом. Світ був такий ясний, що тополі на окопі кругом току було видно як удень. На тополях половина листя була
зелена, а половина жовта. Зелений лист проти вогню був ніби обмочений в густу запечену кров; жовте листя стало рожевим, неначе хто його облив вишневим соком. Чорні стовбури тополь чорніли проти вогню, ніби виковані з заліза. Усе село було видко, як на долоні, з усіма білими хатами, з клунями, з церквою, з садками й вербами. Ввесь широкий ставок був ніби залитий кров’ю. Раставиця крутилась на левадах, ніби вогняна гадюка, що сипле іскрами, а в кров’яному ставку одбивались чорні стовбури осокорів, чорне безлисте гілля верб, неначе в прозору кров хтось накидав чорного дроту та залізних стовпів».

Учням ставлю запитання: «Що будемо вивчати сьогодні на уроці?». Діти швидко і безпомилково визначають тему уроку і навіть його мету та завдання. Цей прийом дозволяє зняти напругу, створює емоційне налаштування на роботу, викликає інтерес до теми, яка буде вивчатись.

Використання невеликого об’єму цікавого додаткового матеріалу не потребує для учнів спеціальних знань для його засвоєння. Уміле включення учителем в матеріал уроку уривків із літературних творів підвищує увагу учнів, допомагає побачити хімічні явища в повсякденному житті, прикрашає розповідь учителя.

Хімія протягом всієї історії розвитку завжди здавалась наукою загадковою, не зовсім зрозумілою, а інколи навіть романтичною. Тому завжди притягувала до себе, створювала цікаві образи, навіювала роздуми в думках поетів і письменників, що давало можливість їм створювати яскраві й колоритні витвори мистецтва, які сьогодні допомагають семикласникам розібратися у складному світі хімічних формул, законів, явищ. Використання на уроках хімії художнього слова, допомагає учителю створити гарний настрій на уроці, що підвищує працездатність, а отже, ефективність засвоєння навчального матеріалу.

Крок за кроком семикласники поринатимуть у світ хімії – чарівний і захоплюючий світ метаморфоз, де поєднано цікаве зі складним, а саме це потрібно мислячій людині.